Flot3000

  З А К О Н   У К Р А Ї Н И

               Про внесення змін до Закону України "Про оборону України"

      ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 49, ст.420 )


     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     Внести зміни  до  Закону  України   "Про   оборону   України" ( 1932-12 )   (Відомості  Верховної  Ради України,  1992 р.,  N 9, ст.  106; 1993 р., N 44, ст. 420; 1994 р., N 45, ст. 410; 1995 р., N 38, ст. 284), виклавши його в такій редакції:

                    "З А К О Н  У К Р А Ї Н И

                       Про оборону України

     Цей Закон   встановлює   засади   оборони  України,  а  також повноваження органів державної влади,  основні функції та завдання органів військового управління,  місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,  обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

                             Розділ I

               ЗАСАДИ ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВИ ДО ОБОРОНИ

     Стаття 1. Визначення основних термінів 

     У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

     оборона України    -    система    політичних,   економічних, соціальних,  воєнних,  наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту  та  її  захист  у  разі  збройної  агресії  або збройного конфлікту;

     обороноздатність держави  -  здатність  держави  до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.  Вона складається з матеріальних  і  духовних  елементів  та  є  сукупністю  воєнного, економічного,  соціального та  морально-політичного  потенціалу  у сфері оборони та належних умов для його реалізації;

     збройна агресія  -  застосування  іншою  державою  або групою держав збройної  сили  проти  України.  Збройною  агресією   проти України вважається будь-яка з таких дій:

     вторгнення або  напад  збройних  сил  іншої держави або групи держав на територію України,  а також окупація або анексія частини території України;

     блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України  збройними  силами  іншої  держави  або  групи держав;

     напад збройних   сил   іншої  держави  або  групи  держав  на військові  сухопутні,  морські  чи  повітряні  сили  або  цивільні морські чи повітряні флоти України;

     засилання іншою  державою  або  від  її  імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил,  що  вчиняють  акти  застосування збройної   сили  проти  України,  які  мають  настільки  серйозний характер,  що це  рівнозначно  переліченим  в  абзацах  п'ятому  - сьомому  цієї  статті  діям,  у  тому  числі значна участь третьої держави у таких діях;

     дії іншої держави (держав),  яка дозволяє,  щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій,  зазначених  в абзацах п'ятому - восьмому цієї статті;

     застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав,  які  перебувають  на  території  України  відповідно   до укладених з Україною міжнародних договорів,  проти третьої держави або  групи  держав,  інше  порушення  умов,  передбачених   такими договорами,   або   продовження  перебування  цих  підрозділів  на території України після припинення дії зазначених договорів;

     особливий період - період  функціонування  органів  державної влади,   Збройних  Сил  України  та  інших  військових  формувань, утворених  відповідно  до  законів  України,   органів   місцевого самоврядування, органів  управління  у справах цивільної оборони і сил цивільної оборони,  а також  галузей  національної  економіки, підприємств,   установ  та  організацій,  який  настає  з  моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової)  або  доведення його  до  виконавців  стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні, або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

     воєнний стан - це особливий правовий режим,  що  вводиться  в Україні  або  в  окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози  нападу,  небезпеки  державній  незалежності  України,  її територіальній   цілісності   та  передбачає  надання  відповідним органам  державної  влади,  військовому  командуванню  та  органам місцевого  самоврядування повноважень,  необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки,  а також  тимчасове, зумовлене загрозою,  обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав  і  законних  інтересів  юридичних  осіб  із зазначенням строку дії цих обмежень;

     військове формування  -  створена відповідно до законодавства України сукупність військових  об'єднань,  з'єднань  і  частин  та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії,  збройного  конфлікту  чи загрози  нападу  шляхом  безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій;

     підрозділ збройних  сил  іншої  держави  (далі  -   підрозділ збройних  сил)  -  військове формування іноземної держави,  що має постійну  чи  тимчасову  організацію,   належить   до   сухопутних (наземних), морських, повітряних або спеціальних військ (сил) цієї держави,  оснащене легкою зброєю чи важкою бойовою  технікою,  яка підпадає  під  дію  Договору  про  звичайні збройні сили в Європі, перебуває під  командуванням  особи,  відповідальної  перед  своєю державою  і  законами  України  за поведінку своїх підлеглих,  які зобов'язані дотримуватися внутрішньої дисципліни, законів України, норм   міжнародного  права,  та  яке  направляється  в  Україну  з конкретною метою, визначеною міжнародним договором України;

     військове командування  -  Генеральний  штаб   Збройних   Сил України,  командування  видів  Збройних  Сил  України,  оперативні командування,  командування військових об'єднань, з'єднань, частин Збройних  Сил  України  та  інших  утворених відповідно до законів України військових формувань;

     органи військового управління - Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими  формуваннями,  утвореними   відповідно   до   законів України,  Генеральний  штаб  Збройних  Сил  України,  інші  штаби, командування,  управління, постійні чи тимчасово утворені органи у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, призначені для виконання  функцій  з  управління,  в  межах  їх  компетенції, військами   (силами),   об'єднаннями,   з'єднаннями,   військовими частинами,  військовими  навчальними  закладами,   установами   та організаціями,   які   належать  до  сфери  управління  зазначених центральних  органів   виконавчої   влади,   а   також   військові комісаріати,  що  забезпечують  виконання  законодавства  з питань загального   військового   обов'язку    і    військової    служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

     Стаття 2. Основи оборони України 

     Оборона України  базується на готовності та здатності органів державної влади,  усіх ланок воєнної організації України,  органів місцевого самоврядування,  Цивільної оборони України, національної економіки до переведення,  при необхідності,  з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії,  ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

     Правовою основою оборони держави є Конституція  України,  цей Закон,  інші  законодавчі  акти  України  та відповідні міжнародні договори,  згода на обов'язковість  яких  надана  Верховною  Радою України.

     Для організації оборони держави Президент України за поданням Кабінету Міністрів України  затверджує  військово-адміністративний поділ території України.

     З метою  запобігання збройній агресії та збройному конфлікту, забезпечення національних інтересів і реалізації  власної  воєнної політики Україна, дотримуючись норм відповідальної і заснованої на співробітництві  поведінки  в  галузі  безпеки,  бере   участь   у міжнародних  системах  безпеки  та  міжнародному співробітництві у сфері оборони на  підставі  міжнародних  договорів  України  та  в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

     Визначаючи способи  забезпечення  власної  безпеки  у процесі підготовки держави до оборони та  під  час  воєнних  дій,  Україна додержується принципів і норм міжнародного права, враховує законні інтереси безпеки інших держав.

     Фінансування потреб національної оборони держави здійснюється виключно  за рахунок Державного бюджету України в обсягах,  розмір яких визначається щорічно Законом України  "Про  Державний  бюджет України",  які забезпечують належне виконання завдань оборони, ле
не  менше  трьох  відсотків  від  запланованого  обсягу   валового внутрішнього продукту.

     Стаття 3. Підготовка держави до оборони 

     Підготовка держави до оборони в мирний час включає:

     прогнозування та оцінку воєнної небезпеки і воєнної загрози;

     здійснення заходів  у зовнішньополітичній сфері,  спрямованих на запобігання збройному конфлікту та відсіч збройній агресії;

     формування та   реалізацію    воєнної,    воєнно-економічної, військово-технічної та військово-промислової політики держави;

     удосконалення структури, уточнення завдань і функцій Збройних Сил України та інших військових формувань, забезпечення необхідної чисельності їх особового складу, а також їх розвиток, підготовку і підтримання  на   належному   рівні   боєздатності,   бойової   та мобілізаційної   готовності  до  оборони  держави,  планування  їх застосування;

     розвиток військово-промислового     комплексу,      створення сприятливих   умов   для   мобілізаційного   розгортання   галузей національної економіки з метою виробництва  озброєння,  військової техніки і майна в необхідних обсягах;

     забезпечення Збройних    Сил    України,   інших   військових формувань,   утворених   відповідно   до   законів   України,   та правоохоронних   органів   підготовленими   кадрами,   озброєнням, військовою та  іншою  технікою,  продовольством,  речовим  майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами;

     розвиток військово-технічного    співробітництва   з   іншими державами  з  метою  забезпечення  Збройних  Сил  України,   інших військових формувань,  утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням,  військовою технікою і  майном, які не виробляються в Україні;

     підготовку національної    економіки,    території,   органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період;

     створення державного   матеріального   резерву  та  резервних фондів грошових коштів;

     забезпечення охорони державного кордону України;

     військово-патріотичне виховання громадян України,  підготовку молоді  до служби в Збройних Силах України,  забезпечення престижу військової служби;

     забезпечення розвитку     воєнної      науки,      формування науково-технічного   і   технологічного   набутку   для  створення високоефективних засобів збройної боротьби;

     захист інформаційного простору  України  та  її  входження  у світовий     інформаційний     простір,    створення    розвинутої інфраструктури в інформаційній сфері;

     забезпечення відкритого та демократичного цивільного контролю у   сфері   оборони  в  порядку,  визначеному  законодавством,  та дотримання вимог щодо збереження державної таємниці;

     інші заходи, що впливають на стан обороноздатності держави. 

     Стаття 4. Відсіч збройній агресії проти України 

     У разі збройної агресії проти України або загрози  нападу  на Україну   Президент  України  приймає  рішення  про  загальну  або часткову  мобілізацію,  введення  воєнного  стану  в  Україні  або окремих її місцевостях,  застосування Збройних Сил України,  інших військових формувань,  утворених відповідно  до  законів  України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження,  а також вносить до Верховної Ради  України  подання  про  оголошення стану війни.

     Органи державної  влади та органи військового управління,  не чекаючи оголошення  стану  війни,  вживають  заходів  для  відсічі агресії.  На  підставі  відповідного  рішення  Президента  України Збройні Сили  України  разом  з  іншими  військовими  формуваннями розпочинають воєнні дії.

     З моменту   оголошення  стану  війни  чи  фактичного  початку воєнних дій настає воєнний час,  який закінчується у  день  і  час припинення стану війни.

                            Розділ II

              ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ОРГАНІВ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ, МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ, ОБОВ'ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ, ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ У СФЕРІ ОБОРОНИ

     Стаття 5. Верховна Рада України 

     Верховна Рада   України   в   межах  повноважень,  визначених Конституцією України  (254к/96-ВР),   здійснює   законодавче регулювання итань сфери оборони.

     Стаття 6. Президент України 

     Президент України   здійснює  повноваження  у  сфері  оборони відповідно до Конституції України.

     Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України  у  межах  повноважень,  визначених  Конституцією України, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань оборони.

     Стаття 7. Рада національної безпеки і оборони України 

     Рада національної  безпеки  і  оборони  України  координує  і контролює  діяльність  органів  виконавчої влади у сфері оборони в межах повноважень,  визначених  Конституцією  України  та  Законом України "Про   Раду   національної   безпеки  і  оборони  України" (183/98-ВР).

     Стаття 8. Ставка Верховного Головнокомандувача 

     Для забезпечення стратегічного керівництва  Збройними  Силами України,   іншими   військовими  формуваннями  та  правоохоронними органами в особливий період може  створюватися  Ставка  Верховного Головнокомандувача    як   вищий   колегіальний   орган   воєнного керівництва обороною держави у цей період.

     Пропозиції про утворення Ставки Верховного Головнокомандувача, її персонального складу та граничної чисельності подаються Радою національної безпеки і оборони України на  розгляд Президенту України і вводяться в дію Указом Президента України.  Положення  про  Ставку Верховного Головнокомандувача затверджує Президент України.

     Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері оборони 

     Кабінет Міністрів України:

     забезпечує в межах своєї  компетенції  державний  суверенітет України,  здійснення  внутрішньої  та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України,  актів Президента України у сфері оборони держави;

     визначає потреби  в оборонних витратах,  забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного  бюджету  України щодо фінансування заходів у сфері оборони у визначених обсягах; 

     організовує розроблення   і   виконання   державних   програм розвитку Збройних  Сил  України,  інших  військових  формувань  та розвитку озброєння і військової техніки,  інших програм (планів) з питань оборони;

     здійснює передбачені законодавством заходи  щодо  формування, розміщення,   фінансування   та  виконання  державного  оборонного замовлення на поставку  (закупівлю)  продукції,  виконання  робіт, надання  послуг для потреб Збройних Сил України,  інших військових формувань;

     встановлює порядок  надання  Збройним  Силам  України,  іншим військовим  формуванням  у  користування державного майна,  в тому числі земельних (водних) ділянок,  інших  природних,  енергетичних ресурсів,  фондів,  майна  і  послуг,  використання  повітряного і водного  простору,  морських  і  річкових  портів,  аеропортів  та аеродромів    (посадочних    майданчиків),   засобів   зв'язку   і радіочастотного    ресурсу,    комунікацій,     інших     об'єктів інфраструктури     держави,     навігаційної,     топогеодезичної, метеорологічної,  гідрографічної  та  іншої  інформації,   ведення геодезичних  і  картографічних  робіт,  необхідних  для  належного виконання покладених на  ці  органи  функцій  та  завдань,  як  на платній,  так  і  безоплатній  основі,  у грошовій та інших формах розрахунків;

     здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення  живучості об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний час;

     забезпечує комплектування  особовим  складом   Збройних   Сил України  та інших військових формувань, здійснює заходи, пов'язані з  підготовкою та проведенням призову громадян України на строкову військову службу;

     здійснює згідно    із   законодавством   України   заходи   з мобілізаційної підготовки  та  мобілізації,  створення  державного матеріального  резерву,  резервного  фонду грошових коштів,  інших резервів для забезпечення потреб оборони держави;

     організовує підготовку  населення  і  території  держави   до оборони;

     вирішує питання щодо врегулювання діяльності місцевих органів військового управління (військових комісаріатів),  допризовної  та призовної підготовки, підготовки призовників з військово-технічних спеціальностей, ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, виконання військово-транспортного обов'язку;

     встановлює відповідно  до  закону  порядок  і терміни повного відшкодування вартості  об'єктів  права  приватної  власності,  що згідно  із  законом відчужувалися у зв'язку із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану;

     утворює, реорганізовує,  ліквідовує науково-дослідні установи Збройних  Сил  України,  інших  військових  формувань  і військові навчальні заклади та військові  кафедри  (відділення,  факультети) інших державних вищих навчальних закладів;

     забезпечує реалізацію  права  на соціально-економічний захист військовослужбовців та осіб,  звільнених у запас або у  відставку, членів  їх  сімей,  а також членів сімей військовослужбовців,  які загинули (померли),  пропали безвісти,  стали інвалідами  під  час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;

     здійснює у   визначених    законом    випадках    регулювання господарської   діяльності  у  Збройних  Силах  України  та  інших військових формуваннях;

     встановлює відповідно  до  закону   порядок   реалізації   та утилізації  озброєння,  військової техніки,  іншого майна Збройних Сил  України  та  інших  військових  формувань  і   правоохоронних органів, а також утилізації металобрухту, який утворився в них;

     забезпечує здійснення   передбачених  законодавством  заходів щодо цивільної оборони України,  надання військової допомоги іншим державам,  направлення  підрозділів  Збройних Сил України до інших держав, допуску та умов перебування підрозділів збройних сил інших держав  на  території  України  та  участі  України  в міжнародних миротворчих операціях;

     контролює виконання  законів  у   сфері   оборони,   здійснює відповідно    до    законів    інші   заходи   щодо   забезпечення обороноздатності України,  координує і контролює їх  виконання  та несе,  в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони України.

     Стаття 10. Основні функції Міністерства оборони України 

     Міністерство оборони України як центральний орган  виконавчої влади  забезпечує  проведення  в  життя державної політики у сфері оборони,  функціонування,  бойову  та  мобілізаційну   готовність, боєздатність  і  підготовку  Збройних  Сил  України  до здійснення покладених на них функцій і завдань.

     Міністерство оборони України:

     бере участь у формуванні та реалізації державної  політики  з питань  оборони  і  військового  будівництва,  підготовці проектів Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України,  законодавчих та інших нормативних актів у сфері оборони, забезпечує їх виконання у Збройних Силах України, у  встановленому порядку координує діяльність державних органів та органів  місцевого  самоврядування  щодо  підготовки  держави   до оборони;

     провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах національної безпеки та оборони держави, бере участь в аналізі  воєнно-політичної  обстановки та визначенні рівня воєнної загрози національній безпеці України;

     забезпечує належний рівень  боєздатності,  укомплектованості, бойової  та  мобілізаційної  готовності  і підготовки Збройних Сил України;

     бере участь у формуванні  оборонного  бюджету,  звітує  перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів;

     проводить державну  військову  кадрову  політику,  забезпечує розвиток  військової  освіти  і   науки,   зміцнення   дисципліни, правопорядку та виховання особового складу;

     бере участь   у   забезпеченні   функціонування  національної економіки   та  державного  управління  в   особливий   період,  у плануванні  мобілізаційної  підготовки  її  галузей та контролі за підготовкою  підприємств,  установ  та   організацій   усіх   форм власності до виконання мобілізаційних завдань та за їх виконанням;

     виступає, відповідно   до   визначених   Генеральним   штабом Збройних Сил України потреб,  вимог та пріоритетів,  замовником із державного  оборонного  замовлення  на  розроблення,  виробництво, постачання,  ремонт,  знищення та утилізацію озброєння, військової техніки,  військового  майна  і  металобрухту,  виконання  робіт і надання послуг,  а також на  поставку  матеріальних  цінностей  до мобілізаційного резерву Збройних Сил України;

     здійснює управління  переданим  Міністерству  оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління;

     організовує накопичення озброєння,  військової техніки, інших матеріальних ресурсів  у  непорушному  запасі  та  мобілізаційному резерві,  а  також  створення  резерву  військовонавчених людських ресурсів;

     забезпечує комплектування  Збройних  Сил  України  та   інших військових   формувань   особовим   складом,   здійснює   разом  з міністерствами та іншими центральними органами  виконавчої  влади, Радою  міністрів Автономної Республіки Крим,  місцевими державними адміністраціями,  органами місцевого  самоврядування  заходи  щодо підготовки громадян до військової служби,  їх призову на військову службу або  прийняття  на  військову  службу  за  контрактом,  при мобілізації, звільнення в запас військовослужбовців, які вислужили встановлені  строки  служби  та  у  разі  демобілізації,  а  також забезпечує їх відповідні права і свободи;

     здійснює заходи,        спрямовані        на       реалізацію соціально-економічних  і  правових  гарантій  військовослужбовцям, членам  їх  сімей  та  працівникам  Збройних  Сил України, особам, звільненим   у   запас   або   відставку,  а  також  членам  сімей військовослужбовців,  які  загинули  (померли),  пропали безвісти, стали   інвалідами  під  час  проходження  військової  служби  або потрапили  в  полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях;

     забезпечує реалізацію   заходів   демократичного   цивільного контролю за Збройними Силами України;

     здійснює в    межах    своєї    компетенції    військове    і військово-технічне   співробітництво   з  відповідними  державними органами інших держав;

     забезпечує виконання  рішень  про участь підрозділів Збройних Сил  України  в  міжнародних  миротворчих  операціях  та   надання військової   допомоги   іншим  державам,  направлення  підрозділів Збройних Сил України до інших держав,  допуск та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

     забезпечує взаємовідносини  Збройних Сил України з державними органами, громадськими організаціями та громадянами, реалізує інші повноваження,  що  випливають  з  цього  та інших законів України, актів Президента  України,  Кабінету  Міністрів  України  у  сфері оборони.

     Положення про   Міністерство   оборони   України   затверджує Президент України за поданням Кабінету Міністрів України. 

     Порядок організації  розвідувальної  діяльності  в  інтересах оборони держави визначається законом.

     Стаття 11. Основні функції Генерального штабу Збройних Сил України 

     Генеральний штаб Збройних Сил України є  головним  військовим органом  з  планування  оборони держави,  управління застосуванням Збройних  Сил  України,  координації  та  контролю  за  виконанням завдань  у  сфері  оборони  органами  виконавчої  влади,  органами місцевого  самоврядування,  військовими  формуваннями,  утвореними відповідно  до  законів  України,  та  правоохоронними  органами у межах,  визначених  цим  Законом,  іншими   законами   України   і нормативно-правовими  актами  Президента  України,  Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

     Генеральний штаб Збройних Сил України в  особливий  період  є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача;

     Генеральний штаб Збройних Сил України:

     прогнозує тенденції  розвитку  форм і способів воєнних дій та засобів збройної боротьби,  бере участь у формуванні та реалізації державної  політики  у  сфері оборони,  стратегії воєнної безпеки, обгрунтовує напрями розвитку Збройних Сил України;

     здійснює стратегічне  планування  застосування  Збройних  Сил України,  інших  військових  формувань,  утворених  відповідно  до законів України, та правоохоронних органів для оборони держави;

     визначає потреби в особовому  складі,  озброєнні,  військовій техніці,    матеріально-технічних,    енергетичних,    фінансових, інформаційних  ресурсах,   продовольстві,   земельних   і   водних ділянках,  комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та  іншими  військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання;

     здійснює керівництво   у   сфері   оборони   та  забезпечення громадського порядку в Україні або в окремих  її  місцевостях,  де введено воєнний стан у межах, визначених відповідним законом;

     бере участь  у створенні та контролює стан системи управління державою в особливий період;

     доводить до Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених   відповідно   до  законів  України,  та  правоохоронних органів,  а в  особливий  період  -  і  до  міністерств  та  інших центральних  органів  виконавчої  влади,  рад  оборони  Автономної Республіки  Крим  та  областей  директиви  і   накази   Верховного Головнокомандувача   Збройних   Сил   України  з  питань  оборони, організовує їх виконання і здійснює контроль за їх реалізацією;

     бере участь в організації  та  контролює  підготовку  системи зв'язку, комунікацій і в цілому території держави до оборони;

     бере участь   у   розробці   мобілізаційного  плану  держави, контролює  стан  мобілізаційної  підготовки   державних   органів, органів місцевого самоврядування,  галузей економіки, підприємств, установ,  організацій  усіх  форм  власності  та  виконання   ними мобілізаційних завдань в особливий період;

     організовує стратегічне  розгортання  Збройних Сил України та інших військових формувань,  взаємодію  з  міністерствами,  іншими центральними органами виконавчої влади,  радами оборони Автономної Республіки Крим та областей  під  час  виконання  завдань  оборони держави;

     бере участь   в   організації  використання  та  контролю  за повітряним,  водним і інформаційним простором держави та  здійснює його в особливий період;

     здійснює контроль   за   станом   бойової  та  мобілізаційної готовності і боєздатності органів  управління,  з'єднань,  частин, установ  і організацій військових формувань,  утворених відповідно до законів України,  та правоохоронних  органів,  призначених  для підпорядкування  органам військового управління в особливий період та для виконання завдань територіальної оборони;

     організовує комплектування  Збройних  Сил  України  та  інших військових  формувань  військовослужбовцями,  призов  громадян  на строкову  військову  службу,  навчальні   (або   перевірочні)   та спеціальні збори, накопичення військовонавчених людських ресурсів;

     проводить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність в інтересах  підтримання  у  готовності  і  бойового  застосування Збройних Сил  України,  для  чого  має у своєму складі відповідний структурний підрозділ;

     організовує підготовку  Збройних  Сил  України  до  виконання покладених   на  них  завдань,  здійснює  координацію  і  контроль підготовки інших військових  формувань,  утворених  відповідно  до законів України,  та правоохоронних органів до виконання завдань з оборони України; 

     організовує використання  національної  системи   зв'язку   в інтересах  оборони,  здійснює  відповідно  до закону управління та регулювання  в   сфері   використання   радіочастотного   ресурсу, виділеного для цілей оборони;