Flot3000

Сергій ГАРБАР, “Флот України”

Саме такою була тема семінару, який пройшов на базі Севастопольського військово-морського інституту імені П.С. Нахімова за підтримки Громадської ліги Україна — НАТО, Міністерства закордонних справ України, управління особового складу штабу командування ВМС ЗС України.

Про важливість тематики обговорених нагальних питань свідчить і поважний склад учасників цього заходу. Серед запрошених були: президент Атлантичної ради України кандидат військових наук, доцент, генерал-майор у відставці Вадим Гречанінов, представник департаменту контролю над озброєнням та військово-технічного співробітництва Міністерства закордонних справ України пані Катерина Біла, начальник управління особового складу штабу командування ВМС ЗС України контр-адмірал Ігор Тимчук, голова Громадської ліги Україна — НАТО пан Сергій Джердж, офіцери управлінь, центрів та служб флоту тощо.

Спектр обговорених проблем: від зовнішньополітичних та внутрішньополітичних чинників співробітництва України з НАТО — до реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008 — 2011 роки. Гості-учасники жваво обговорювали питання щодо реалізації української державної політики співробітництва з НАТО; про політичні, економічні та безпекові переваги євроатлантичної інтеграції, про план щодо членства (ПДЧ) — як фактор посилення внутрішніх реформ, про соціальні аспекти співробітництва України з НАТО, про Євроатлантичну інтеграцію України з НАТО, питання національної безпеки держави тощо. Особлива увага приділялась питанню щодо реалізації демократичних та економічних перетворень в Україні на шляху до членства в НАТО, питання безпеки як фактора об’єднання країни, наводилися приклади з досвіду нових країн — членів НАТО.

Тези про НАТО…

За словами Катерини Білої (МЗС України), ця зустріч є чудовим прикладом співпраці з Міністерством оборони України. Це потрібно для розвитку громадської думки. Головним тематичним напрямком стало обговорення євроатлантичної інтеграції: “Хочу сказати про доцільність вступу країни до НАТО. На жаль, поки Україна все ще знаходиться на роздоріжжі, але вибір у нас обмежений, адже є такі шляхи: нейтралітет, НАТО та Євразійське співтовариство в СНД. У чому полягає різниця? Нейтралітет можливий був би за умови, якщо б ми не підписали договір про без’ядерний статус. Щодо НАТО, то згідно з Вашингтонським договором напад на одну з держав — члена Альянсу трактується як напад на всіх членів НАТО. СНД: реалії такі, що на тлі нафтової кризи у найближчому майбутньому можливе загострення суперечок в Кавказько-Каспійському регіоні. Крім цього, наше євроатлантичне прагнення стримує Румунію більш активно діяти проти України. Нова військова доктрина Росії підтверджена “першими кроками” на Кавказі щодо збереження стратегічних напрямків енергопостачання з Каспію до Європи. Економіка Росії переважно спрямована на експорт енергоносіїв, тому її військова доктрина буде спрямована на забезпечення для України безальтернативних шляхів постачання нафти. Крим може перетворитись на потенційний театр воєнних дій”, — зазначила пані Біла. На думку представниці МЗС, тільки НАТО здатна забезпечити Україні безпеку.

За словами генерал-майора у відставці Вадима Гречанінова, миротворча діяльність НАТО є суттєвою і незаперечною. Про це свідчить антитерористична операція “Активні зусилля”, до якої приєднались й країни — партнери Альянсу, Україна й Росія.
До речі, співробітництво між НАТО та Росією (до призупинення співробітництва після кавказького конфлікту в Грузії) було вельми насичено в питаннях безпеки й стабільності, в проведенні спільних операцій під керівництвом Ради Безпеки ООН, під відповідальністю ОБСЄ. Росія брала участь у Раді Євроатлантичного партнерства програмою “Партнерство заради миру”, зростав обмін інформацією й консультацій з питань стратегії, оборонної політики, військових доктрин Росії та НАТО, програм розвитку інфраструктури, з питань контролю над озброєнням, всього спектра ядерної безпеки, з недопущення розповсюдження ядерної, біологічної, хімічної зброї, засобів їх доставки, з боротьби із незаконним обертом ядерних матеріалів і таке інше. Але…

Про плюси й мінуси

Одним з чинників реалізації Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції є чіткі систематизовані аргументи “за” та “проти” вступу України до НАТО. За даними Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції, щодо “за”:
— надання гарантій безпеки, у відповідності до яких напад на Україну означатиме напад на всіх членів НАТО (сьогодні без України до НАТО входять 26 країн);
— надання “ядерних гарантій”, відповідно до яких напад на Україну із застосуванням ядерної зброї, хімічної чи бактеріологічної зброї означатиме адекватну відповідь з боку ядерних держав — членів НАТО;
— вступ до НАТО дуже істотно знижує ризик війни проти України. Україна є стратегічно важливою, на відміну від нейтральних Фінляндії та Швеції. Геостратегічні переваги, які дають контроль над Україною, можуть для потенційного агресора переважити ризик, який супроводжуватиме ймовірна агресія проти України;
— Україна в результаті вступу до НАТО зміцнить свою політичну незалежність. Забезпечить захищеність від зовнішнього втручання у внутрішні справи України та політичний процес в Україні іноземних держав (насамперед нечленів НАТО), у відповідності зі стандартами внутрішньої безпеки НАТО;
— НАТО не вимагає розміщення на території України своїх баз в обмін на членство. Україна має достатній військовий, людський і технологічний потенціал, щоб гарантувати свою безпеку, використовуючи лише “політичний дах” НАТО. Вступ буде без утворення нових військових баз НАТО;
— цілковита ліквідація можливості зовнішньополітичних провокацій проти України (наприклад, навколо Тузли);
— в результаті вступу до НАТО Україна зміцнить свою територіальну цілісність. Сепаратизм втратить силові основи для своєї можливої реалізації. Сепаратисти змушені будуть враховувати реальність і пристосовуватись до життя в незалежній, єдиний Україні;
— значне ускладнення економічного тиску на Україну, в тому числі енергетичного (з огляду на ймовірну негативну реакцію на такий тиск 26 впливових держав — членів НАТО);
— вступ означатиме, що Росія, якщо буде на це воля, змушена буде налагоджувати дійсно партнерські рівноправні відносини з Україною, як це вона робить з Угорщиною, Чехією, до речі, маючи стратегічне партнерство з Німеччиною та Францією;
— досвід вступу до НАТО країн Східної Європи свідчить про те, що цей процес може бути відносно дешевим для країни. НАТО дозволяє гарантувати надійну безпеку за невеликі кошти, за які Україна ніколи б не мала такого рівня безпеки, навіть якщо б витрачала на оборону весь свій державний бюджет;
— НАТО не вимагає масового переозброєння східноєвропейських армій і не вимагає закупівлі озброєнь виробництва країн-членів;
— радянські зразки озброєння не є проблемою при вступі до НАТО (розвинена Німеччина продовжує використовувати літаки МІГ-29);
— різке збільшення іноземних інвестицій після вступу до НАТО є легальними (згідно з дослідженями організації “Транспаренсі Інтернешнл” серед 20 найменш корумпованих держав світу 10 — члени НАТО);
— вступ означає нові можливості для ОПК України (де є замкнуті цикли виробництва конкурентноздатних на цьому ринку зразків озброєння в таких галузях, як суднобудування, танкобудування, літако- й ракетобудування, систем протиповітряної та протиракетної оборони);
— вступ буде пов’язаний з покращанням підприємницької діяльності в Україні, зокрема в покращанні міжнародного інвестиційного іміджу України. Західні інвестори вважають, що членство в західних інституціях, зокрема НАТО і ЄС, сприяє стандартизації економічних правил;
— вступ до НАТО — це покращання перспективи вступу до ЄС;
— невступ сприятиме маргіналізації України, витисненню на перефірію міжнародної політики та зумовить її підпадання під зовнішні впливи;
— НАТО не вимагала і не вимагатиме від своїх членів припинення військово-технічної співпраці з Росією й іншими державами (таку співпрацю успішно здійснюють Італія й Німеччина);
“проти”:
— Україні необхідно буде надавати збройну підтримку союзникам по НАТО, якщо на їхню територію буде здійснено агресію;
— ймовірне збільшення витрат на оборону доведеться підняти з нинішніх 1,4% ВВП мінімум до 1,7 — 2% ВВП (до рівня Чехії, Польщі, Угорщини). Україна змушена буде реагувати на вимоги стандартів НАТО;
— вартість членського внеску України до бюджету НАТО, за попередньою оцінкою, перебуватиме в межах 40 — 50 мільйонів доларів США на рік (приблизно, як Польща);
— ймовірне погіршення відносин України з Росією буде викликане тим, що Москва втратить перспективи контролю над Україною. Можливі рухи з боку Росії щодо розміщення на кордонах з Україною нових угруповань. Ймовірна ситуація балансу сил і недоцільності для обох сторін прямого воєнного конфлікту зберігатиметься на середньострокову перспективу 10 — 15 років;
— перспектива вступу України до НАТО стимулює Росію до припинення вигідних для України кооперативних зв’язків з Росією, хоча подібна співпраця Росії з третіми країнами є малоперспективною (крім модернізації техніки й озброєння радянських зразків).

Ось такі дають оцінки в Міжнародному центрі з питань євроатлантичної інтеграції України.

Резюме

За даними вченої ради науково-дослідницького центру правової інформатики Академії правових наук України, розвиток ОПК України внаслідок євроатлантичної інтеграції перебуває під впливом суперечливих тенденцій. По-перше, український ОПК у його сучасному вигляді утворився на базі колишнього військово-промислового комплексу СРСР, що зумовлює наявність тісних коопераційних зв’язків та технологічних циклів у межах держав СНД. По-друге, євроатлантичний курс є процесом інтеграції України з одними з найбільш передовими в економічному сенсі державами світу. Потужності України в галузі ОПК можуть бути використані цими країнами. Насамперед це стосується держав Європи, які потребують оновлення свого оборонного потенціалу та які в другій половині 90-х почали реалізовувати спільну європейську політику безпеки й оборони. За даними кандидата політичних наук, експерта Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України О. Палія, однією з проблем співпраці в галузі військових досліджень і технологій є те, що країни НАТО досить обережно ставляться до співпраці у цій сфері, насамперед з країнами-партнерами. В оборонному бюджеті США лише половина відсотка йде на дослідження, пов’язані з міжнародною кооперацією. Україна має перспективу щодо розробки та реалізації наступних проектів з НАТО: спільні дослідження і розробка зразків сучасного озброєння і військової техніки, модернізація та ремонт техніки й озброєння радянських зразків…

Країни Західної Європи дедалі більше усвідомлюють недоцільність орієнтації на національне виробництво повного переліку основних озброєнь і змушені створювати загальноєвропейські структури ОПК.

Вступ України (і не тільки для неї) означає нові можливості для конкурентноздатних оборонних виробництв. Як негативний приклад: невисокотехнологічні підприємства в Словаччині й Болгарії потерпіли після приєднання до НАТО. Натомість від вступу до НАТО виграли високотехнологічні оборонні комплекси насамперед Чехії та Польщі, які швидко пристосувалися до змін. Конкурентною перевагою України є високотехнологічний ОПК, а також здатність України до створення в замкнутих циклах деяких конкурентноздатних на світовому ринку зразків озброєння, у різних галузях будування озброєнь. НАТО має достатньо потужні науково-дослідницькі підрозділи і можливості їхнього фінансування. Тому, за твердженням фахівців, у НАТО потенціал ОПК України отримає-таки можливість бути задіяним, звісно, в разі вступу України до Альянсу.

Таким чином, як стверджують ті ж політологи, можна очікувати, що позитивні наслідки вступу України до НАТО переважають негативні. Водночас потрібно розуміти, що євроатлантична інтеграція лише дає додатковий шанс, якого не буде за умов позаблокового статусу. Звісно, що реалізувати цей шанс має ОПК у жорсткій конкурентній боротьбі з використанням всіх переваг та відповідної політичної підтримки інтересів з боку уряду та забезпечення протекцій державної політики щодо просування на міжнародних ринках. Чи буде на це політична воля — покаже час.